Виробництво на замовлення чи на склад: де перестати вгадувати

Зайдіть о 11:00 у хорошу піцерію. Тісто вже замішане, підійшло й поділене на порції. Соус зварений, сир натертий. Але жодна піца ще не зібрана. Коли ви замовляєте «Чотири сири», вона готова за вісім хвилин, а не за дві години. Ця межа між «зроблено заздалегідь» і «зроблено для вас» — найважливіше рішення з планування на будь-якому заводі, і має вона назву: точка розʼєднання.

Виробництво на замовлення чи на склад — це вибір того, що запускає виробництво. Виробництво на склад (MTS) виготовляє готову продукцію наперед, за прогнозом, і відвантажує її з полиці. Виробництво на замовлення (MTO) чекає на замовлення клієнта, перш ніж щось виготовляти. Складання на замовлення (ATO) — посередині: спільні деталі виготовляють заздалегідь, а кінцеву конфігурацію складають під замовлення. Справжнє питання — де кожна група виробів має перестати вгадувати.

MTO, MTS і ATO: порівняння термінів виконання

Візьмімо виробника насосів із 12 моделями, кожна з яких доступна з чотирма варіантами ущільнень: це 48 конфігурацій готового виробу. Ось термін виконання, який бачить клієнт за кожної стратегії.

Виробництво на склад: 2 дні. Відібрати, запакувати й відвантажити з готової продукції.

Складання на замовлення: 6 днів. Оброблені корпуси є на складі. Після надходження замовлення: комплектація ущільнень і двигуна (1 день), складання (2 дні), випробування (1 день), пакування й відвантаження (2 дні).

Виробництво на замовлення: 25 днів. Нічого не починається, доки не надійде замовлення. Закупівля виливка (14 днів), механічна обробка (5 днів), потім ті самі 6 днів, що й для ATO. 14 + 5 + 6 = 25.

Клієнта, якому насос потрібен цього тижня, можна обслужити лише зі складу. Клієнт, який може почекати місяць, не потребує, щоб ви щось тримали на складі.

Скільки коштує кожна стратегія в запасах

Припустімо, собівартість готового насоса — 1 800 $, а обробленого корпусу — 400 $.

Щоб пропонувати поставку за 2 дні на все, ви могли б тримати по пʼять штук кожної з 48 конфігурацій: 240 насосів × 1 800 $ = 432 000 $ у запасах готової продукції. І все одно закінчиться саме той варіант ущільнення, який цього місяця добре продавався, тоді як інший пролежить рік.

За ATO ви натомість тримаєте корпуси: по 12 на модель, 144 корпуси × 400 $ = 57 600 $. Один корпус може стати будь-якою з чотирьох конфігурацій, тож один запас обслуговує чотири вироби. Ви міняєте чотири додаткові дні терміну виконання на приблизно 374 000 $ меншого запасу.

У цьому обміні й полягає вся гра. Ви вибираєте не між «запасом» і «без запасу». Ви вибираєте, який запас і на якому рівні специфікації (BOM) його тримати.

Як розмістити точку розʼєднання

Для кожної групи виробів поставте чотири питання:

1. Скільки клієнти готові чекати? Якщо ринок очікує тиждень, а ваш термін виконання під замовлення — пʼять тижнів, щось доведеться виготовляти наперед.
2. Де вироби починають відрізнятися? Тримайте запас саме перед цією точкою. Корпуси спільні, а ущільнення роблять їх конкретними.
3. Який крок найповільніший? 14-денний виливок усередині терміну, що його бачить клієнт, — перше, що слід звідти прибрати.
4. Скільки коштує хибна здогадка? Універсальний корпус старіє повільно. Насос, пофарбований у кольори одного клієнта, більше нікому не продаси.

Більшість заводів зрештою приходять до поєднання: ходові позиції (стабільні, великообсягові) — на склад, модифікації — складання на замовлення, спецвиконання — виробництво на замовлення. Кількості, які виготовляють наперед для позицій MTS і ATO, задають у головному виробничому плані, де їх також перевіряють на відповідність потужностям.

Міф: виробництво на замовлення означає відсутність запасів

MTO прибирає запаси готової продукції. Воно не прибирає запаси взагалі — воно їх переміщує. Навіть «чистий» завод MTO тримає сировину і матеріали, щоб дотримати термін виконання, незавершене виробництво (WIP) для кожного відкритого замовлення і виконані замовлення, що чекають на вантажівку чи на відсутній аксесуар, — як описано в статті про готову продукцію, яку не можна відвантажити.

У MTO є і власний ризик — обіцянка. Коли є запас, питання звучить так: «Чи є воно в нас?» За MTO питання інше: «Чи встигне завод виготовити до цієї дати?» — і відповідь залежить від матеріалів і потужностей на момент надходження замовлення.

Зворотний міф не менш поширений: виробництво на склад безпечне, бо запас завжди є. Запас є для тих конфігурацій, які ви вгадали. Прогноз для 48 модифікацій щомісяця помилятиметься щодо кількох із них, тому планування попиту для асортименту MTS варто починати з рівня груп виробів.

Буфери в точці розʼєднання

Щойно ви вирішили тримати на складі корпуси, треба визначити, скільки і коли їх перезамовляти. Точка перезамовлення, встановлена два роки тому, рідко відповідає сьогоднішньому попиту. Розміщувати буфери в кількох вибраних точках і визначати їхній розмір за фактичним споживанням — у цьому ідея методики DDMRP, а спільний корпус насоса — хрестоматійний кандидат для неї.

Як factory.online працює з таким поєднанням

У платформі factory.online корпус, що зберігається на складі, є окремою позицією із запасом за місцями зберігання, тож MRP-розрахунок бачить, що лежить на полиці, перш ніж запропонувати ще одне замовлення на виливки. Коли надходить замовлення на насос з ущільненням із Viton, замовлення клієнта створює виробничий попит саме на цю конфігурацію; завдяки матричній специфікації модифікація генерується з її характеристик, і не треба вручну вести 48 окремих специфікацій. Планувальник бачить один корпус, узятий зі складу, а також ущільнення і двигун, привʼязані саме до цього замовлення клієнта.

Якщо ви не впевнені, де розташована ваша точка розʼєднання, демонстрація на прикладі однієї з ваших груп виробів — добрий спосіб це зʼясувати.